Спаржа (asparagus) — багаторічна овочева та декоративна рослина із родини cпаржевих. Це одна із найдавніших культур, яку людина вживає, вже понад 4 тисячі років. Основна цінність спаржі — ніжні молоді пагони, які збирають навесні. На сьогодні відомо 150 видів спаржі. Чоловічі рослини відзначаються більшою врожайністю, а їх квіти мають дзвоникоподібну форму і жовтувате забарвлення. Жіночі квіти округлі й бліді, згодом на них зав’язуються плоди — червоні ягідки.
Біологічні особливості
Спаржа є дводомною рослиною — на одних кущах утворюються лише чоловічі квіти, а на інших — жіночі. Рослина потребує родючого та легкого ґрунту, не переносить надмірної кислотності й близьких ґрунтових вод. На супіщаних землях із достатньою кількістю органіки спаржа росте найкраще. Якщо пагін відростає в темряві (під перегноєм чи ґрунтом), він буде білим і ніжним — таку спаржу називають білою. На світлі формуються зелені пагони.
Ріст і розвиток
• Висота дорослої рослини сягає 50–150 см;
• Стебла сильні, розгалужені, із видозміненими пагонами — кладодіями, що нагадують голчасте листя;
• Кореневище поступово піднімається вгору, тому його потрібно щороку підсипати ґрунтом;
• Життєвий цикл одного куща — до 15–20 років;
• Їстівними є лише молоді пагони, які виростають з ґрунту — якщо їх не зрізати вчасно, вони стають волокнистими і гіркуватими.
Харчова цінність
Молоді пагони містять:
• до 3% білка;
• 2,4% вуглеводів;
• вітаміни С, групи В, РР;
• провітамін А;
• мінерали (кальцій, магній, фосфор, залізо, цинк, калій);
• біологічно активні речовини (аспарагін, сапонін).
Смак зеленої спаржі поєднує нотки броколі, зеленого горошку та молодої трави.
Кулінарне використання
Спаржу можна:
• варити (10 хв у підсоленій воді, для посилення смаку додають ложку цукру);
• запікати, тушкувати, смажити, маринувати, консервувати;
• вживати свіжою у салатах.
Її подають як самостійний гарнір або компонент страв із соусами та овочами.
Користь для здоров’я
Спаржа — справжнє джерело користі:
• покращує стан шкіри та волосся;
• зміцнює кістки завдяки кальцію та фосфору;
• аспарагін знижує тиск, покращує роботу серця, виводить токсини;
• залізо та магній підтримують кровотворення;
• цинк сприяє загоєнню ран;
• калій діє як природний сечогінний засіб;
• вітамін С зміцнює імунітет.
Вживати спаржу рекомендують як дорослим, так і дітям.
Агротехніка
• Посадка: весною до розпускання пагонів або восени (вересень – початок жовтня);
• Схема: відстань між рослинами — 50 см, міжряддя — 60–70 см;
• Яма для саджанців: глибина й ширина близько 40 см;
• Полив: обов’язковий, особливо в періоди посухи;
• Підживлення: органічні та комплексні добрива (20–30 кг/м2 за сезон);
• Мульчування: обов’язкове, щоб зберегти вологу й захистити корені.
На одному місці спаржа росте 12–15 років і більше, а збір врожаю припадає на травень.
Шкідники
Найпоширеніші:
• спаржеві жук і муха,
• мінуюча муха, міль, клоп лігус;
• дротяники, трипси, хрущі.
Хвороби
Культуру можуть уражати:
• сіра та біла гниль;
• іржа, фузаріоз, альтернаріоз;
• борошниста роса, антракноз;
• бактеріальні хвороби та різні плямистості.
Висновок
Спаржа — унікальна рослина, що поєднує смак, користь і довговічність вирощування. Вона може стати окрасою для городу й цінним продуктом на вашому столі — завдяки багатому складу вітамінів і мінералів цей овоч зміцнює здоров’я, а правильно організоване вирощування забезпечує стабільний урожай протягом багатьох років.
